Вразливість
= слабкість. Із таким упередженням живе чи не половина з нас. Ми вдягаємо маску
нечуйності перед колегами, друзями і навіть перед коханими людьми. В результаті
втрачаємо шанс на відверті та щирі стосунки. В сьогоднішньому матеріалі
розповідаємо, чому бути вразливим – це добре, а визнавати це перед оточуючими –
безпечно.
Більшість з нас боїться визнати власну
вразливість не тільки перед близькими, а й перед собою. Особливо це стосується
жінок. Образ «сильної та незалежної» нерідко примушує приховувати природнє
бажання побути беззахисною, слабкою та відчути турботу з боку інших. Не визнаючи
власні бажання, жінки та чоловіки втрачають будь-які шанси на їх втілення у
життя та прирікають себе на життя у сталевій масці.
Чому нам
важко бути вразливими?
Першим сказати про свої почуття
до партнера, зізнатись у коханні чи, навпаки, у власних тривогах та образах, -
все це прояви вразливості у стосунках. Чому ми уникаємо їх?
1. Страх відмови.
Зізнаючись у коханні, ми боїмось почути тишу у відповідь, і це природно.
2. Страх
видатися слабкими. Асоціюючи вразливість зі слабкістю, ми
боїмось натрапити на зневагу чи навіть глузування з боку оточуючих.
3. Страх втратити взаємини.Зізнавшись в тому, що мипочуваємось скривдженими, ображеними, невдоволеними дружніми чи
романтичними взаєминами, ми ризикуємо втратити їх. Принаймні, нам так здається.
5 причин
щоб не боятись виявляти вразливість
Психологи в один голос говорять
про важливість усвідомленості та щирого виявлення почуттів із оточуючими.
Наведемо всього лише 5 вагомих причин, аби дослухатись до порад фахівців.
1. Визнавши, що маєте точки вразливості,
приховані страхи та бажання, ви зробите крок на шляху до кращого розуміння себе
та до встановлення внутрішньої гармонії;
2. Зізнавшись
в образах та дискомфорті у стосунках своєму товаришу або романтичному партнеру,
ви нарешті отримаєте шанс здолати застарілі проблеми.
3. Ви отримаєте
шанс на по-справжньому близькі взаємини. Лише відкриваючись повністю, ми
отримуємо можливість побудувати глибоке кохання або щирі дружні стосунки.
Натомість, взаємини, збудовані на напівправді, мало чого варті.
4. Ви
фільтруватимете людей. Чи є ризик, що зізнавшись у почуттях, ви почуєте
відмову? Звісно. Але чи не краще розірвати стосунки, в яких немає взаємності
одразу, не затягуючи? Чесно зізнаючись партнерам та близьким людям у своїх
почуттях та отримуючи від них чесні відповіді, ви житимете зі впевністю у тому,
що ваше оточення – справжнє та щире.
5. Ви навчитесь краще сприймати інших. Визнаючи
власну вразливість, ви із часом почнете більш делікатно ставитись до інших та
вибудовувати більш екологічні взаємини.
Як
подолати внутрішні блоки?
Добре, ми розібрались із тим,
чому бути вразливим – не означає бути слабким. І зрозуміли, чому так важливо
виявляти цю саму вразливість. Залишилось головне питання: як це робити?
Скоріш за все, вперше намагаючись
виявити власні почуття (кохання, образу, страх абощо) ви зіштовхнетесь із дуже
сильним внутрішнім спротивом. Як його подолати? Кілька порад.
Вчіться у інших.
Підпишіться на сторінку людини, яка в соціальних мережах розповідає власну
історію боротьби зі СНІДом, пише про життя із інвалідністю чи ділиться
проблемами у взаєминах. Спостерігаючи за тим, наскільки щирими можуть бути
інші, ви зрозумієте, що це цілком можливо і для вас також.
Починайте потрохи. Звісно,
ви не зможете в один прекрасний день відкрити всі свої тривоги та переживання
навколишньому світу. Починайте з маленького – розкажіть стару бентежну історію
мамі, або поділіться тим, що вас лякає із близьким другом. Далі – більше.
Пам’ятайте, що люди здебільшого
добре ставляться до проявів вразливості. Це робить їх
ближчими до вас, створює умови для подальшого зближення. Якщо ж людина у
відповідь на вашу щирість дистанціюється, можливо, вона взагалі не здатна до
емпатії, а ваші шляхи давно вже розійшлись у різні боки.
Так чи інакше, демонстрування власної
вразливості – це непросто, а іноді навіть боляче. Проте воно завжди призводить
до якісних змін у житті навколишньому та, головне, у внутрішньому.
Читай.
Мрій. Дій.
