Сергій Політучий і Юлія Орлова: «Трагедія в тому, що Україна — країна з дуже низьким рівнем читання»

З 18 по 28 травня в Харкові відбувся другий книжковий фестиваль Kharkiv BookFest. Наскільки вдалося реалізувати задумане, на які проблеми натрапляє видавничий бізнес у першій столиці України, чому саме це місто можна назвати центром поліграфістів, чим відрізняється минулий фестиваль від львівського Форуму видавців і київського Книжкового Арсеналу? На ці та інші питання CHERNOZEM відповідали Сергій Політучий, засновник і президент Групи компаній «Фактор», ініціатор та засновник Kharkiv BookFest, і Юлія Орлова, генеральний директор видавництва «Віват», співорганізатор Kharkiv BookFest.

Ярмарка-распродажа «День в Саду» — последний день фестиваля Kharkiv BookFest

Ярмарок-розпродаж «День у Саду» — останній день фестивалю Kharkiv BookFest

— Скажіть, будь ласка, це перший такий книжковий фестиваль у Харкові? І як спочатку виникла ідея його створення і проведення в Харкові?

— Сергій Політучий: Так, це унікальне явище такого формату в нашій країні. Річ у тім, що традиційно центром видавничо-поліграфічної освіти було місто Львів, де знаходився єдиний в Україні поліграфічний інститут. Але так склалося (вже після здобуття Україною незалежності), що Харків перетворився, в певному сенсі, на місто видавців і поліграфістів. Принаймні, сьогодні в нашому місті зосереджено близько 75 % поліграфічних і видавничих потужностей України. Говорячи цифрами, можна відзначити, що 11 із 20 видавництв України знаходяться саме в нас. Чотири з цих одинадцяти в сукупності складають не менше 70 % від загального українського ринку книжок. Саме тому нам здалося логічним і органічним, якщо, поряд із Книжковим Арсеналом і Форумом видавців у Львові, з’явиться на цій осі «захід-схід» третій захід у книжковому світі саме в місті, яке є сьогодні видавничою столицею України. При цьому ми, безумовно, не хотіли повторювати львівський або київський досвід. Ми розглядаємо Kharkiv BookFest не як виставку, а як комплекс заходів, націлених на прищеплення любові до книжки.

Президент Группы компаний «Фактор», Почетный консул Франции в Харькове, инициатор и учредитель Kharkiv BookFest

Cергей Політучий — Президент Групи компаній «Фактор», Почесний консул Франції в Харкові, ініціатор та засновник Kharkiv BookFest

— Наскільки важко організовувати подібні події не в столиці?

— Сергій Політучий: Річ у тім, що будь-який захід такого масштабу не може народитися відразу. І було б, напевно, неправильно сказати, що за ці два роки ми встигли пройти шлях, який Форум у Львові пройшов за багато років. До того ж Книжковий Арсенал має столичний статус і потужну базу, це захід з іншим бюджетом. Kharkiv BookFest грає зовсім в іншій лізі, має зовсім інший формат, і тому його не можна зіставляти з цими двома книжковими святами у Львові й Києві. Спочатку головним завданням ми визначили надання Kharkiv BookFest ролі певного дискусійного майданчика, на якому вирішуються видавцями України їхні галузеві проблеми.

Читайте також: Рецепт і приготування. На старті нового півріччя

— Чим був цікавий і унікальний фестиваль 2016 року? Як дивували аудиторію?

— Сергій Політучий: Проводилися заходи в бібліотеках, виставки книжкових ілюстраторів у галереях і музеях, виступи відомих поетів і письменників (цього року в один із фестивальних днів із презентацією своєї нової збірки поезії приїжджали Юрій Андрухович, Іван Малкович, Олександр Ірванець та Сергій Жадан). Звичайно ж, заключним яскравим заходом фестивалю був «День у Саду», що є книжковим ярмарком-розпродажем за соціальними цінами (на 30 % нижче за видавничі). Центральним заходом, квінтесенцією фестивалю стала «Книжкова Рада» — зустріч представників найбільших видавництв, де обговорювались актуальні проблеми розвитку книжкової галузі, шляхи їхнього вирішення, розробка законодавчих ініціатив, ідей, що їх необхідно здійснювати для того, щоб підвищити рівень культури читання в українському суспільстві.

Ярмарка-распродажа «День в Саду» — последний день фестиваля Kharkiv BookFest

Ярмарок-розпродаж «День у Саду» — останній день фестивалю Kharkiv BookFest

— Юлія Орлова: Я б хотіла зробити акцент на тому, що зазвичай книжкові виставки та фестивалі тривають орієнтовно близько чотирьох днів, а наша подія проводилася цілих одинадцять! Ми вдруге організуємо це свято, то є справжній подарунок для міста. Відкрилася подія великою виставкою в галереї, де ми експонували ілюстративний матеріал художників, що його далі використовуємо в наших книжках. Кожен бажаючий міг подивитися, як усе це потім верстається в книжку. Хочеться відзначити, що наші художники працюють на високому рівні, нам вдається продавати авторські права до Європи та інших країн світу. І всюди наш ілюстративний матеріал має попит.

Ми робимо це для того, щоб якомога більше людей залучити до нашого свята, для того, щоб зробити книжку більш доступною. Ми пречудово розуміємо, що вартість друкованої продукції сьогодні є настільки висока, що для того, аби люди читали, нам хоча б на нашому заході потрібно дати відвідувачам змогу придбати книжки за доступними цінами.

Юлия Орлова — генеральный директор издательства «Виват», соорганизатор Kharkiv BookFest

Юлія Орлова — генеральний директор видавництва «Віват», співорганізатор Kharkiv BookFest

— Після виставки книжкових ілюстрацій плануєте наступного року організувати більше подібних заходів?

— Юлія Орлова: Це залежатиме від того, які нові проекти в нас з’являться. Так, безумовно, є задумки в такому напрямку. На цьому фестивалі люди неодноразово запитували: «А чи будете ви завтра?» Тому ми плануємо наступного року, якщо нам усе вдасться, зробити не один день торгівлі в Саду, а дводенний ярмарок-розпродаж.

Презентация сборника поэзии (А. Ирванец, И. Малкович, С. Жадан, Ю. Андрухович)

Презентація збірки поезії (О. Ірванець, І. Малкович, С. Жадан, Ю. Андрухович)

— Чи запрошувалися гості з інших міст або країн?

— Сергій Політучий: У нас були гості з інших міст України — Андрухович, Малкович, Ірванець. Минулого року ми запрошували віце-президента найбільшої у світі Франкфуртської книжкової виставки Тобеза Фоза, результатом спілкування з яким стало виділення на виставці ста метрів для національного стенду України, що було зроблено вперше.

Запрошення гостей потребує, по-перше, наявності імені у фестивалю, а це саме і є той довгий шлях завоювання авторитету і популярності, що потребує часу. І, по-друге, необхідні дуже великі кошти, які, найімовірніше, за своїм обсягом не співмірні з його популярністю.

Открытие фестиваля — выставка книжных иллюстраций «Обличчя книжок»

Відкриття фестивалю — виставка книжкових ілюстрацій «Обличчя книжок»

— Які недоліки були протягом минулого фестивалю? І чи виправдалися ваші очікування від заходу?

— Сергій Політучий: Цього року в нас сам захід, порівняно з минулим, був набагато масштабніший, тобто ріст був у рази помітніший. Та, незважаючи на те, що свято вийшло масове, барвисте, таке, що запам’ятовується, насправді Kharkiv BookFest має одну проблему. Річ у тім, що замість «Книжкової Ради» ми обмежилися регіональними зборами, у яких в основному брали участь харківські видавці. Але в зв’язку з тимчасовими проблемами, а також неможливістю через різні об’єктивні причини всіх зацікавлених керівників видавництв України прибути на цю «Книжкову Раду» ми плануємо провести її ще додатково восени. Насправді, проблем накопичилося дуже багато. Це і невизначеність з інститутом книжки, це проблеми з реформуванням українських бібліотек, це величезні труднощі з підтримкою діяльності українських видавництв, захистом внутрішнього ринку від російського і багато інших проблем, що потребують невідкладного втручання.

Читайте також: Інтерв’ю з перекладачем світового бестселера – з Михайлом Тупайлом

— Що б ви хотіли вдосконалити до наступного фестивалю?

— Сергій Політучий: Хочеться додати масовості, співпрацювати з максимальною кількістю українських видавництв, додати активності і глибини вирішуваним у ході «Книжкової Ради» проблемам.

— Як ви оцінюєте «книжкову ситуацію» в Україні? Чи готова аудиторія віддавати гроші за друковані книжки, а не робити вибір на користь їх електронних версій?

— Сергій Політучий: Усупереч моєму професійному інтересу як власника поліграфічного комбінату я б не протиставляв паперову книжку її альтернативі на електронному носії. Я не вважаю трагедією читання книжок на електронних носіях. Трагедія в іншому. Україна — країна з дуже низьким рівнем читання. Знаєте, коли мені кажуть, що Радянський Союз був найбільш читаючою країною у світі, то в мене такі слова викликають роздратування, оскільки це один із радянських міфів. Ніколи СРСР не був найбільш читаючою країною у світі. І сьогодні в Україні на одного жителя припадає менше однієї книжки на рік, водночас у Польщі на одну людину припадає чотири, у Німеччині — сім, а в США — одинадцять книжок. Тому головним завданням галузі в цілому і відповідних органів, що відповідають за розвиток інтелектуального рівня нації, є комплекс заходів із пропаганди читання, із виховання звички читати, починаючи з дитинства.

Открытие фестиваля — выставка книжных иллюстраций «Обличчя книжок»

Відкриття фестивалю — виставка книжкових ілюстрацій «Обличчя книжок»

— Наскільки зараз робота харківських видавництв є успішною?

— Сергій Політучий: Якщо під «успіхом» розуміти фінансову вигоду, одержувану від цієї діяльності, то я вважаю, що книговидавничу діяльність можна назвати успішною. Якщо говорити про наклади, що зростають чи падають, то з огляду на те, що 2015 року майже всі великі видавництва відзначили суттєве зростання виданих накладів книжок і кількості найменувань книжок, то це теж, напевно, говорить про успішність роботи галузі та харківських видавництв у тому числі.

Також за останні два роки досить сильно змінилася ситуація з мовним питанням у видавничому бізнесі. Якщо три роки тому ми випускали одну книжку українською мовою і дві російською, то сьогодні спостерігається майже зворотна ситуація. Тепер співвідношення між російськомовними та україномовними книжками становить майже два до одного на користь останніх.

Cергей Политучий — Президент Группы компаний «Фактор», Почетный консул Франции в Харькове, инициатор и учредитель Kharkiv BookFest

Cергій Політучий — Президент Групи компаній «Фактор», Почесний консул Франції в Харкові, ініціатор та засновник Kharkiv BookFest

Водночас я б хотів звернути увагу іще на одну проблему. Не можна говорити про розвиток будь-якої галузі у відриві від історичної ретроспективи. І проблема України полягала і полягає в тому, що так склалося в колишньому Радянському Союзі — майже всі інтелектуальні та поліграфічні потужності книжкового спрямування були зосереджені в Москві і в Ленінграді. Там створювалися книжки, там вони друкувалися, а потім вже розподілялися територією країни. Тому в Україні на момент здобуття незалежності ми опинилися без видавничої школи — у широкому сенсі цього слова. Тобто ми залишилися без тих видавництв, які мають досвід закупівлі авторських прав за кордоном, без самої школи діяльності в цій галузі. І тому сьогодні Україна переживає період народження нової школи книговидання. І ці сумні події у стосунках із Росією, хоч там як гірко це казати, стали каталізатором розвитку даної галузі.

Читайте також: Vivat рекомендує: дитячі книжки для читання і розвитку

— Яка література є найбільш популярною зараз серед аудиторії? Які жанри найбільш затребувані?

— Юлія Орлова: Почнемо з хорошого, того, за чим, дійсно, приємно спостерігати. Сьогодні має попит підліткова література. Майже двійко років тому цього тренда ще не було. Писати для підлітків украй складно, адже потрібно висловити думки зрозумілою тинейджерові мовою і показати, що автор розуміє всі проблеми, які можуть виникнути на різних етапах дорослішання. І сьогодні цей напрямок починає розвиватися. Наше видавництво придбало авторські права на дві найбільш культові книжки для підлітків: бестселер Р. Дж. Паласіо «Диво» і «Елеанор і Парк» Рейнбоу Ровелл. Ми, звичайно, дуже задоволені тим, що видавництво має можливість пропонувати українському читачеві настільки високоякісний продукт. Другий напрямок — це дитяча література, яку купують завжди. З’явилося більше фентезі, бо до цього був якийсь провал, напевно, років п’ять тому.

З того, що наше видавництво розпочало робити і те, що є для нас новим, це бізнес-література. В основному, бізнес-літературу ми завжди завозили російською мовою з Росії. І ось зараз почали з’являтися книжки з українським перекладом, які дуже добре підібрані. Ми придбали авторські права на книжку Фаундера Пелемса «Лі стартап». Також у нас буде книжка, якою я дуже пишаюся, — це «Емоційний інтелект».

Концерт на Дне в Саду (выступает Агата Вильчик)

Концерт на Дні в Саду (виступає Агата Вільчик)

— Як ви ставитеся до заборони на ввезення книжок із Росії? Свого часу хотіли повністю заборонити ввезення, тепер йдеться виключно про заборону книжок, що здатні розпалити конфлікти всередині країни, сіють міжнаціональні чвари, містять неправдиву інформацію. Як ви вважаєте, яке з рішень найбільш правильне? І якщо говорити про повну заборону книжок із РФ, то чи посприяє це розвитку українського книжкового ринку?

— Сергій Політучий: Я думаю, що проблема із ввезенням літератури підривного, антиукраїнського характеру може вирішуватися, в першу чергу, шляхом боротьби з контрабандною літературою. Хоч як це сумно визнавати, але, за нашими оцінками, більша частина книжок, що завозилися протягом останніх років, надходила до нас у приватний, неофіційний спосіб. А коли так, то, за відсутності контролю і відповідальності когось із імпортерів за завезену літературу, за її якість, за її зміст, ми сьогодні не маємо можливості спитати з когось конкретного. Якщо ж, навіть не закриваючи кордон, мати цивілізований імпорт із Росії, то буде обов’язково та юридична особа, яка бере відповідальність на себе за ввезення тих чи тих книжок. Стосовно заборонених тем, то, знаєте, як кажуть: усі прості рішення є неправильними. У тому ж і проблема, що на популістському рівні дуже легко заборонити ввозити до нас книжки з Росії. Це красиво звучить, але навіть якщо відійти від певних цивілізаційних принципів, то закриття кордону вдарило б відразу по цілій низці вузьких сегментів (наукової, медичної, навчальної літератури), яка видається такими невеликими накладами для України, що вони ніколи не зможуть бути рентабельні.

Читайте також: Редактор та перекладач видавництва «Vivat»: Ольга Уліщенко

— Юлія Орлова: Я і як громадянин країни, і як співробітник видавництва категорично проти подібних заборон. Сьогодні в українських видавництв немає можливості повністю замінити російську літературу. Якщо ми організовуємо свята, як-от Kharkiv BookFest, якщо кінцева наша мета — зробити так, щоб люди читали книжки, то ця заборона не релевантна. Звичайно ж, ми виступили проти ембарго російських книжок. І, загалом, свою думку, безумовно, не поміняли.

Річ у тім, що зараз у зв’язку з курсовою різницею, з митними процедурами російські книжки десь на 30 % дорожчі. Економічна ситуація настільки складна, що люди і без цього не в змозі купувати книжки, тому жодні заборони не потрібні.

Юлия Орлова - генеральный директор издательства «Виват», соорганизатор Kharkiv BookFest

Юлія Орлова — генеральний директор видавництва «Віват», співорганізатор Kharkiv BookFest

— На які ще проблеми сьогодні натрапляє книжковий бізнес?

— Сергій Політучий: Ці проблеми, на мій погляд, можна розділити на дві частини. Перші випливають із новизни самої справи для України. Книговидання передбачає наявність і здатність виявляти таланти, людей, які вміють писати, яким є чим поділитися з суспільством. Не з трьома-чотирма, які в нас відомі й дуже затребувані, а з десятками і, може, навіть сотнями, які можуть донести цікаву і важливу думку. І друга частина проблеми — це придбання кращих творів світових авторів. Але як у першому, так і в другому випадку для вирішення цих завдань необхідна наявність відповідної інфраструктури (редакторів, здатних прочитувати і відбирати кращі зразки письменницької майстерності, фахівців зі знанням мови, здатних відшукувати гідні твори на світових ринках). І те, і те у нас перебуває в зародковому стані.

Існує ще одна об’єктивна причина, яка полягає в тому, що на світових ринках Україна розглядається як частина Росії, а вона купує права на видання тієї чи тієї книжки (наприклад, яку читають) відразу на весь російськомовний простір колишнього Радянського Союзу. Інколи росіяни можуть купити і навіть не видати твір, ми ж при цьому втрачаємо можливості його купити. А друга об’єктивна проблема полягає в тому, що коли українське і російське видавництва стикаються на ринку з придбанням прав на одну і ту ж книжку, то Росія майже завжди може виграти, оскільки великі наклади книжок, видавані там, дають їй змогу купувати книжку або права на видання, що робить нас на ринку авторських прав майже неконкурентоспроможними.

Читайте також: Vivat рекомендує: книги для відпочинку

— Чого, на вашу думку, не вистачає книжковому бізнесу в Україні і як поліпшити цю ситуацію?

— Юлія Орлова: Тут можна піти двома шляхами. Покращувати, наскільки це можливо, свою роботу, її системність, якість продукту, який ми поставляємо на ринок, і проводити дослідження й серйозну аналітику у своїй діяльності, аби пропонувати українському споживачеві максимально якісний товар. Ну, і другий спосіб — це звернути увагу держави на наші зусилля і на те, що наше завдання сьогодні — це виховати інтелектуальне продовження роду. Нам важко обійтися без допомоги держави, а ми її практично не бачимо. Тому видавництва змушені купувати проекти, які в рамках своїх фінансових можливостей вони можуть осилити. У жодного з них сьогодні немає можливості рекламувати нашу продукцію і її необхідність, як рекламують ліки чи сигарети. Але, в будь-якому разі, ми намагаємося, шукаємо шляхи, рекламні завдання вирішуємо через сайт, соціальні мережі. Ми обрали для себе такий шлях.


Джерело: портал креативної економіки CHERNOZEM

Поделиться: