Шоколадне покликання: «Дракон із шоколадним серцем» Стефані Берджис
Є такі книжки, під читання яких неодмінно хочеться солоденького. Особливо, якщо у книжці йдеться про щось солодке. Ох, скільки я шоколаду з’їла, коли читала «Шоколад» Джоан Гаррис! Так само й сталося, коли я розгорнула книжку американо-британської письменниці Стефані Берджис «Дракон із шоколадним серцем». Власне, уже з назви можна зрозуміти, що шоколад є одним з лейтмотивів цієї повісті. Але загалом вона про інше – про покликання, яке мають зрозуміти у своєму житті не лише люди, а й… дракони.
Авантюрина – драконка, яка живе з родиною у печері, і їй не дозволяють виходити з неї, поки її крила остаточно не зміцніють, а для цього має пройти ще як мінімум 30 років, адже дракони живуть довго. Уявляєте собі таку ситуацію? Ну і звісно, Авантюрині зовсім це не подобається і вона не може з цим змиритися, бо у неї насправді немає того заняття, яким вона хотіла б в житті займатися. От її брат захоплюється філософією, старша сестра – поезією. А Авантюрина терпіти не може книжок і поезії. Їй цікаво знайти свою «сродну працю», як казав Сковорода, але цього вона не може відшукати, постійно знаходячись у родинній печері на горі самоцвітів, немовби у в’язниці. До того ж вона нетерпляча і примхлива, прямо як символ її імені – камінь авантюрин, який має красивий оптичний ефект і володіє потужною, але непередбачуваною енергетикою. До речі, усі дракони, як я помітила, в родині Авантюрини мають імена на позначення різних каменів: брат Яспис (це застаріла назва самоцвіту яшма), сестра Цитрина, дідо Гранат, тітонька Турмаліна і тітонька Смарагда.
Зрозуміло, що її мама дбає про безпеку своєї найменшої драконки, але Авантюрина уже від природи своєї доволі норовлива і хоче довести, що з нею нічого поганого не станеться, коли вона вийде поза межі печери. «І дня не мине? Радше вже й години. Чи то пак, знаючи тебе, навіть півгодини» - сказав їй брат Яспис. І що ви думаєте – оця пересторога стала своєрідним пророцтвом, яке втілилося в життя. Але стало для Авантюрини зовсім не загибеллю, як вважали рідні, а шансом на нове життя із власним захопленням. Адже Авантюрина порушила заборони рідних і таки вилізла одного дня з печери. Звісно, їй було страшно, але в той же час надзвичайно цікаво пізнати світ і продемонструвати своїм рідним, що вона може сама про себе подбати. І відчути на власній лусці, що таке свобода.
От ми багато читаємо казок, в яких людей зачаровують і вони перетворюються на тварин чи на інших істот. А тут сталася протилежна ситуація – Авантюрина пробує шоколад з казана харчемага і… перетворюється на дівчинку дванадцяти років. Уявляєте її збентеження, коли вона перестає дихати вогнем і не відчуває своєї драконячої сили? Її сутність, її душа перебуває у людському тілі, і вона вчиться жити в зовсім іншій реальності і якось повернути все назад. Але її дідусь не впізнає свою онучку у людській дівчинці, і Авантюрині не залишається нічого іншого, як шукати шоколад. Бо саме в ту мить, коли вона вперше відчула, який він на смак, то зрозуміла, що без шоколаду тепер жити не зможе. Отож їй доводиться йти до людей на пошуки шоколаду. І саме тут починаються найдивовижніші пригоди в її житті.
Авантюра – ось ще одна складова її особистості, крім власне назви каменю, за яким вона і отримала своє ім’я. Успіхи і поразки, пізнання справжньої дружби і смаку розчарування, численні випробування – ось як вона пройде свою ініціацію, щоб знайти покликання. Своє шоколадне покликання. І це відбувається, за замислом авторки, у містечку Драхенбург. До речі, у Німеччині і до сьогодні зберігся замок Драхенбург – «Замок Дракона». Мені подобається, як авторка грається з етимологією у цій книжці – якщо замислитися про це, то можна зрозуміти, що Драхенбург у житті драконки Авантюрини і став «Замком Дракона» - її другим рідним домом, місцем, з якого вона не хотіла повертатися у раніше рідну печеру. А ще авторка майстерно показала сприйняття героїнею людського світу: ліхтар Авантюрина сприймала як «тлусте, пофарбоване в кремовий колір штучне дерево, яке стирчало з бруківки. Нагорі в нього була ота придибашна скляна людська лампа», а людські брови називала «смухом над очима».
За книжку «Дракон із шоколадним серцем» Стефані Берджис отримала кілька нагород - премію Вейвертона за кращий дебют в дитячій літературі, «Найкраща дитяча книга року» за версією Bank Street College, стала переможницею премії «Cybils». Це справді варте уваги фентезі: навіть назва має подвійний сенс – шоколадне серце як сутність Авантюрини, і «Шоколадне серце» як назва шоколадного будинку, в якому вона влаштувалася підмайстринею і пізнавала шоколадну майстерність. Історія про Авантюрину захоплює не лише своїм динамічним сюжетом з неймовірними поворотами, а й тим, що героїня поєднує в собі і людину, і дракона. Як це – бути драконкою у людському тілі? І як людині навчитися стримувати свої драконячі емоції, коли не маєш так багато сили, як дракон? Відповіді знайдете під час читання.
Ця книжка неодмінно допоможе дітям повірити в себе і у те, що свою «сродну працю» вони неодмінно знайдуть, як віднайшла свою і Авантюрина. І сказати собі заповітне - «Я зможу!».