Руда і хитра: «Щастя - це лисичка» Евеліни Дацюте і «Коли я була лисицею» Тані Поставної

4 рок. тому
|
Категорія
Руда і хитра: «Щастя - це лисичка» Евеліни Дацюте і «Коли я була лисицею» Тані Поставної - Vivat

«Я лисичка, я сестричка» – пам’ятаєте цю дитячу пісню? У дитячому садку на одному зі свят я грала роль казкової лисички, і вона мені запам’яталася на все життя. У казках, зокрема й в українських народних, лисичка є хитрим і досить загадковим персонажем. Так одразу і не скажеш: позитивний чи негативний це персонаж. Хоча більшість завуальовує у її образі хитрість і підступність.

У китайській міфології є навіть міфологічна істота - «лисиця з 9 хвостами», яка має гострий розум, хитра, підступна, спритна і невловима. А у фольклорі Японії лисиця є мудрою твариною-довгожителем, яка володіє магією, і коли їй виповнюється 50 чи 100 років, вона може перетворюватися на людину. Лисиця фігурує також у байках Езопа і Леоніда Глібова, які діти вивчають на уроках літератури у школі. Мені стало цікаво, як сучасні письменники розкривають образ лисиці, зокрема у книжках «Щастя – це лисичка» Евеліни Дацюте і «Коли я була лисицею» Тані Поставної.

 

«Щастя – це лисичка» - це книжка литовської письменниці Евеліни Дацюте. Власне з назви самої книжки ви зрозумієте, що йдеться в ній про щастя, і що щастя – це лисичка. Бо це історія дружби хлопчика Павла і лисички, яка любить гойдатися на гойдалці і постійно випрошувати булочку. Лисичка тут досить мудра і хитра: «Щедрість – це чистий океан… Ти хочеш бути частиною океану?» (саме такою фразою вона випрошує булочку). А ще вона любить розповідати різні історії – часом зрозумілі, часом не дуже: то все залежить від настрою чи від того, як подивитися на ту чи іншу ситуацію. А взагалі вона вважає: щоб все зрозуміти, треба просто гарненько погойдатися. Думаю, це просто ідеальний варіант. А ще лисиця точно знає, що, якщо захоче опинитися десь в іншому місці, неодмінно так і зробить.

Думаю, багатьом у цій книжці припаде до смаку твердження про те, що щастя полягає у зовсім простих речах – оранжевому апельсині, маминих горщиках, гарбузовому варенні тощо, і для цього не потрібно мати потужніший вертоліт, більшу квартиру і жити у великому місті. Просто треба мати лисичку за друга. «Дружити з лисицею – те саме, що гойдатися на гойдалці. Є підйоми, і є спади, одного дня дуже добре, іншого – не обов’язково так уже й добре» - якось каже про неї Павло батькам. Але саме в її існуванні хлопчик вбачає щастя.

Книжку проілюструвала художниця Аушра Кюдулайте з переважанням теплого оранжевого кольору, і тому від неї віє особливим теплом і світлом. Її можна не лише читати, а й довго розглядати – там є написи, які зрозуміє саме український читач, особливо про київські каштани, різні закреслення, виправлення і фрази на малюнках, дітям буде цікаво рахувати хмарки, машини, дерева, горщики, пташок, собак тощо. І ця книжка неодмінно стане приводом для розмови про дружбу і щастя у родині.

Ця книжка здобула чимало нагород: стала найкращою книжкою 2017 року у Литві, отримала відзнаку виставки ілюстрацій Болонського книжкового ярмарку, увійшла до Міжнародного каталогу книжкових рекомендацій “White Ravens” тощо.

 

Книжку «Коли я була лисицею» написала українська письменниця Таня Поставна, а проілюструвала художниця Марія Фоя. У цій книжці лисиця і не зовсім лисиця, як виявляється, бо вона – дівчинка. Дівчинка, яку називають Лисичкою, бо дідусь і бабуся знайшли її колись біля лисячої нори. Та й сама дівчинка трохи схожа на лисицю – така ж руда і має хвіст, який зникає вранці, але вона встигає його помітити. Після того, як дідусь повідомив їй таємницю про її лисяче походження, дівчинка багато чого розуміє про себе: чому вона чує запах бабусиної юшки знадвору і чому перед сном згортає ковдру так, щоб утворилася нора. І їй подобається бути лисицею. Іноді навіть дуже впертою і принциповою.

У цій книжці насамперед захоплює те, що Лисичка по-особливому сприймає світ, багато чого не розуміє із дорослих справ і проблем, а також намагається налагодити стосунки з дітьми її віку, але її подружка їй не вірить, вважає брехухою і називає сиротою. Тож найкращим другом у Лисички є пес Меркурій. А ще дівчинка вірить в дива, з радістю дивиться на цей світ і відкриває в ньому постійно щось нове,  має персонального лисячого янгола-охоронця  і мріє про червону шапку з вухами.

Книжка Тані Поставної «Коли я була лисицею» теж стала поміченою у спільноті української дитячої літератури – отримала відзнаку «Дебют року у прозі» від Простору української дитячої книги «БараБука» і стала фіналісткою престижної літературної премії «Дитяча книга року BBC»-2019.

Обидві книжки – і «Щастя – це лисичка» Евеліни Дацюте, і «Коли я була лисицею» Тані Поставної – тематично перегукуються з «Маленьким принцом» французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері. У книжці «Коли я була лисицею» головна героїня Лисичка навіть дивиться мультик за цією книжкою і її персональний ангел-охоронець чимось теж нагадує Маленького принца. А у «Щастя – це лисичка» відображені особливості дружби між хлопчиком Павлом і лисицею, а також їхній план зустрічатися у тому ж самому місці і приблизно в той самий час. Особлива мова оповіді, образи лисиць, дружні стосунки  - усі ці твори пронизані незвичайною мудрістю, яку по-своєму сприймуть  діти, а дорослі відчитають там зовсім інші підтексти. Справді, найголовнішого очима не побачиш, його треба відчути саме серцем, як казав Лис Маленькому принцу.

Оксамитка Блажевська спеціально для vivat.com.ua

Підписуйтесь на знижки та рекомендації
Не турбуйтесь, ніякого спаму та нав'язливої реклами.
2024 © Видавництво «Vivat»
Design by WebLife