Хто кого: ти емоції чи емоції тебе? «Емоційний інтелект» та його роль в нашому житті

Вперше я почув про цю книгу зі статті, у якій директорка видавництва «Vivat» Юлія Орлова розповідада про лонгселери й сказала, що ця книга посідає першу позицію в категорії нон-фікшн. Тоді я подумав, що ця книга типова «мотивашка» й до науки не має ніякого відношення. Вдруге я почув про «Емоційний інтелект» з програми на радіо-НВ. У ній було розказано з наукової точки зору про емоційний інтелект і тоді я зрозумів наскільки помилявся щодо цієї книги.

Одразу можу сказати, що книга хоч і має пів тисячі сторінок, але читається напрочуд швидко й легко. У ній в 16-ти розділах розповідається, що ж таке емоційний інтелект, яка його роль в нашому житті і чи можливо його змінити? Всі знають про IQ. В книзі сказано, що IQ впливає на успішність людини приблизно на 20%. Інші ж 80% це сума дуже заплутаних факторів серед яких є EQ (або як автор каже – EI), тобто «емоційний інтелект». Якогось навіть приблизного відсотку Деніел Ґоулман не каже, адже кожна людина різна, проте запевняє, що цей відсоток значний і можливо навіть набагато вищий за IQ.

В книзі розповідається, що існує два розуми – раціональний і емоційний. Відділити їх один від одного неможливо, але можливо вплинути, щоб в більшості ситуацій ми не лише виявляли емоції, а й думали як саме ми їх виявили, або думали ще перед тим, як їх виявити. Тобто сказано, що тренувати можна не лише пам’ять чи логічне мислення, а і нашу емоційність, тобто реакції на щось.

Позитивні моменти:

1. Детально пропрацьований матеріал. В кожній частині є багато як теоретичного фактажу так і практичних прикладів.

2. Простота викладення. Читати було справді легко. Ґоулман зумів розповісти простими словами про складні ділянки мозку й як вони допомагають (чи заважають людству) бути тим ким ми є зараз.

3. Це таки в певному сенсі і мотиваційний нон-фікшн, але все ґрунтується на наукових фактах і доказах. Наприклад, чітко прописані поради як вийти з депресії, як зменшити агресивність чи збільшити коло друзів. Але ці поради не так і легко виконати, адже треба хотіти і впродовж певного періоду усвідомлено тренувати, щоб навичка укріпились. По факту треба в якомусь плані стати трохи іншою людиною.

4. Третя частина книги – 9,10 і 11 розділи. Про сім’ю, роботу і медицину. На мою думку, дуже цікаво розповідається щодо емоційності у сімейних та ділових стосунках. Їх точно має прочитати кожен, адже кожен з нас бажає бути кращим чоловіком/дружиною, батьком/матір’ю та керівником/робітником. Впевнений, окремо на кожну тему зараз є й інші книги, але тут ці теми досить гарно розкриті й можна почерпнути для себе багато практичної користі.

5. Книга вчить емпатії, що без сумніву є дуже цінною рисою зрілого суспільства. Без емпатії людство, мабуть, приречене.

6. Величезна частина книги присвячена дітям різного віку: від декількох місяців до підлітків. Чи не третину книги розповідається, як бути хорошими батьками і чому останні роки батьки дещо втратили емоційний зв’язок з дітьми.

Так як негативних моментів я в книзі не знайшов, назву «неоднозначні моменти»:

1. Книга написана 1995 року. Вона загалом актуальна й будь-кому буде корисною, але таки трішки вже застаріла в плані авторського підходу до гендерного та расового бачення. Я б сказав, що поняття інституту сім’ї видозмінилось за останні 25 років, як і відношення до афроамериканців. Ні, автор не расист, але в деяких твердженнях автор здався трішки клішованим. Напиши він так в 2020 – редактура б в США навряд пропустила.

2. Спочатку я не помітив, але таки «водички» в книзі вистачало. Можна було б зменшити об’єм на сторінок 200, наголосивши на найважливішому.

Загалом маємо дуже актуальну, в наш емоційно важкий час, працю, яка дає корисні поради про те, як контролюючи і тренуючи свій емоційний інтелект можна покращити своє життя.

Особисто я впевнений, що буду не раз до неї повертатись. Тому раджу усім!