Польові дослідження з українського сексу
«Польові дослідження з українського сексу» — це роман сучасної авторки Оксани Забужко, що став сенсацією 1996 року. Попри провокаційну назву, ідеї цього роману зосереджуються на національній історії, ідентичності та особистих блуканнях героїв, що висловлені в еротичній нарації; в оповіді геть нового типу, якого ще не знала українська публіка.
Феміністична проза в національному контексті
Чуттєвий монолог про все, що болить, належить українській викладачці, яка читає курс з української літератури в американському університеті. Вона досягла певних успіхів в академічному світі, також пише вірші, деякі з них було перекладено англійською: тексти здобули визнання. У центрі сюжету — історія кохання (чи ж кохання?) між протагоністкою та художником Миколою К. Стосунки, що починаються з відмови оповідачки, невдовзі стають драматичним досвідом, повним чуттєвості, залежності й насильства.
У думках оповідачки ніколи не настає тиші, лише одвічна рефлексія на десятки тем, що тривожать її як жінку, інтелігентку, українку й коханку. У «Польові дослідження з українського сексу» Оксана Забужко пропонує нахабні відповіді на питання, які в дев’яностих боялись поставити вголос або ж наважувались обговорити на кухні лиш пошепки. Роман препарує національне з погляду особистого, досліджуючи як національне взаємодіє з інтимним і пропонуючи поглянути на класичні сюжети нашої історії крізь призму сексуальної залежності.
«Текстом, який визначив місце Оксани Забужко в літературі, яким можна означувати нову українську літературу ХХІ століття були звичайно "Польові дослідження з українського сексу". Як неймовірно це тоді звучало! Це середина 90-х, це патріотичний дискурс… доволі старосвітська риторика панувала. І тут раптом роман з такою назвою. Це був абсолютний успіх і добре зрежисований авторкою скандал. Про що дебютний роман Забужко? Це спроба реалізувати модель української радянської ідентичності й запропонувати нову»,
— літературознавиця Віра Агеєва у випуску «Шалених авторок»
Початок епохи сучукрліту
Оксана Забужко була готова на серйозні репутаційні втрати серед високочолих представників ще радянської за духом Спілки письменників, щоб поставити дороговказ на роздоріжжі бурхливих дев’яностих і показати, куди ж треба крокувати інтелігенції. Невелика на вигляд книжка української письменниці ввібрала у себе величезний набір національних і особистих травм, психологічних штампів, залежностей, насильства, обов’язку, проблем жіноцтва, що 118 сторінок вражають глибиною, якої від них через розмір, можливо, читач не очікує.
Однією з головних принад роману є мова — розкішна, жива й гостра. Стиль її неоднорідний — від розмовної до дещо вульгарної й навіть поетичної — але однаково слова витворюють неперевершене полотно, відірватись від якого неможливо. Купити книгу «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко варто тим, хто хоче зрозуміти, з чого почалась нова українська література.
«Ну а тепер трохи київських новин. Найголовніша з них у цьому сезоні — правильно, Ви вже вгадали, кажу "без ложной скромності" і "не обінуясь" — поява "Польових досліджень". Щось несамовите. В Спілку просто не заходжу, бо не хочу бути роздертою прямо на порозі — не дуже почесне місце для трагічної загибелі (переказували, днями один доктор філологічних наук вимагав там ех cathedra заборонити цю книжку — а в "Сучасності" Римарук відмовився взяти до друку рецензію на неї, позаяк "це не література"»,
— Оксана Забужко в листі до Юрія Шевельова 3 березня 1996 року, невдовзі після публікації роману
