«Аутсайдери» С. Е. Гінтон. Уривок книжки

Аутсайдери - свідоцтво про важкі часи в житті чотирнадцятирічного підлітка Понібоя Кертіса. Це розповідь про класову нерівність, братську любов, дружбу і дорослішання, вписане в історію конфлікту двох молодіжних банд, члени яких займають різні щаблі соціальних сходів.

Події розгортаються в американському містечку в 1960-ті роки. Підлітки із західних і східних кварталів, дві ворожі ватаги, уже давно ведуть війну, і йдеться не про дрібні хлопчачі конфлікти. Бідні діти вулиць і представники золотої молоді завжди знали лише один спосіб вирішити проблему — бійка. І от однієї страшної ночі їхнє життя змінилося назавжди…

Цей роман належить до світової класики XX століття, він здобув визнання мільйонів читачів, а ще став безперечно культовим для американської літератури. Авторка взялася за написання твору 1963 року, коли їй було п’ятнадцять, але це не завадило їй створити справжній взірець роману виховання — про непросте дорослішання, непоборні соціальні конфлікти та проблеми формування особистості.


Придбати книжку «Аутсайдери»


Пропонуємо ознайомитися з уривком книжки нижче.

Коли я вийшов із темряви кінотеатру на освітлену яскравим сонцем вулицю, у голові крутилися лише дві думки: про Пола Ньюмана й про те, як повернутися додому. Мені було прикро, що я не схожий на Пола Ньюмана. Він крутий, а я ні. Утім, гадаю, я таки непоганий з вигляду. У мене світло-каштанове, майже руде волосся й зеленаво-сірі очі. Шкода, що сірий не переважає, — я ненавиджу мало не всіх зеленооких хлопців, — але тут нічого не вдієш. Волосся в мене довше, ніж у більшості однолітків. Воно здіймається сторчма ззаду, а спереду та з боків довге. Але я масноволосий: у моєму районі стрижених майже немає. До того ж довге волосся мені личить.

Додому було далеко, поруч нікого, та я й не шукав товариства. Люблю дивитися фільми на самоті, щоб заглибитися й прожити все разом з акторами. Ходити в кіно з кимось якось незручно — усе одно що читати, коли у твою книжку зазирають через плече. У цьому я не такий, як усі. Ну, приміром, мій старший брат, Живчик — йому шістнадцять і от-от має виповнитися сімнадцять — узагалі книжок не розгортає. А найстарший брат, Деррел — ми його називаємо Деррі, — забагато працює й запізно повертається, тож йому вже не випадає малювати чи книжки читати. Тобто в цьому я на братів не схожий. Та й у всій нашій ватазі ніхто так не кайфує від фільмів і книжок, як я. Раніше я взагалі думав, що один такий у світі. От і швендяв сам.

Живчик принаймні намагається зрозуміти, на відміну від Деррі. Власне, Живчик геть не такий, як усі. Він усе розуміє. Майже все. Він ніколи не гримає на мене (а Деррі — увесь час). І не ставиться до мене так, наче мені шість років, а не чотирнадцять. Ніколи нікого так не любив, як Живчика, — навіть маму з татом. У нього завжди вітер у голові. Ходить і зуби шкірить. А Деррі суворий і жорсткий. Мало коли й усміхнеться. Та Деррі за свої двадцять років багато пережив і надто швидко став дорослим. Живчик узагалі ніколи не подорослішає. Не знаю, що краще. Найближчим часом дізнаюся.

Отак я йшов додому, думав про фільм, і раптом мені захотілося, щоб хтось був поруч. Якщо ти масний, то не дуже погуляєш на самоті. Хтось наскочить або підійде й закричить: «Маснюк!» Це неприкольно, якщо розумієте, про що я. На нас нападають соци (не впевнений, чи правильно пишу це слово). Так ми скорочено називаємо хлопців «соціально порядних» — це вершки, багатенькі дітки з Вест-Сайду. А ми мешкаємо в Іст-Сайді, нас називають масноволосими.

Ми бідніші за соців і середній клас. Гадаю, ми й лютіші. Ми не такі, як соци, що нападають на масних, трощать будинки, впиваються задля розваги й потрапляють на перші шпальти газет то як «сором усього суспільства», то як «наше майбутнє». Ми, масноволосі, майже як волоцюги: крадемо, ганяємо на тюнінгованих тачках, часом удираємося на автозаправки чи влаштовуємо вуличні розбірки. Ну, я сам нічого такого не роблю. Деррі мене придушив би, якби я встряв у халепу з поліцією. Відколи мама й тато загинули в аварії, нас трьох не розлучають, але тільки поки ми чогось не накоїмо. Тому ми з Живчиком намагаємося нікуди не встрявати або принаймні не попадатися. Я лише хотів сказати, що більшість масних саме такі, це все ми: довгі патли, сині джинси, футболки, незаправлені сорочки, шкіряні куртки, спортивні черевики чи бутси.

Сопутствующие Товары

Аутсайдери

Аутсайдери

Події розгортаються ..

129 грн.

Написати відгук

Будь-ласка авторизуйтесь чи зареєструйтесь перед тим як написати відгук