Таке наше життя,що іноді на найважливіше руки не доходять--завжди чомусь бракує часу.Але,в цьому випадку ,я чекала на на думки-враження сина.Бо і він із задоволенням прочитав "Чужі скарби".Почну з того,що ми обоє обожнюємо запах книг.З нетерпінням чекаючи на посилочку,розгорнувши її,почалась експертиза--нанюхались )).Потім,доторкнувшись до книжки, син відразу випалив- оцінив стильну обкладинку книжки і сказав,що дуже "лампова"(на сучасному сленгові ознч.тепло душі)..Видання дуже якісне. Займатись тавтологією не хочу,бо читачі вже все виклали у своїх відгуках,і я повністю згідна.Краще скажу,що книжка сподобалась і зворушила і сина.Каже,що таке відчуття,ніби насправді вживу побував у Франціїї та в різних часових історичних періодах.
Цікаві легенди та історичні події-це все цікаво прочитати і для дитини 11 років,маючи змогу відкрити деяких історичних персонажів."Чужі сккарби"-це історія -спогади про життя родини,про сучасні проблеми українського суспільства.Книжка,мов навіґатор, допоміг побувати в різних світах,ведучи маршрутами-спогадами, у пам`яті та роздумах головної героїні.Кожна частина- це подорож у просторі та часі ,плавно переплетені через історичні події,настрої,почуття та роздумів автора. Ми ,разом з головними героями , подались у мандри цікавими місцями нашої планети, і України теж.
Авторка використовує дуже гарну, оксамитову, барвисту мову, з цікавими порівняннями та своєрідною авторською філософією. Читаючи, неначе вживу побували та занурювалися в глибину всього, смакуючи кожне слово та думки і переживаючи за героів. Відчуття смаків та запахів, тепла та холоду,історичних подій- це тепла атмосфера емоцій та вражень.
Ця книга повертає до реальності, спонукає відчути справжність життя,що є найсправжній скарб для людини.Книга-роздум,водночас книга-філософсько-пригодницька-таке поєднання відчуття туги за втраченим -"і зникли тисячі миль очікування,простір і час".
Класна книга , яка затягує, змушуючи задуматись про все найважливішена світі!.Це і ностальгія,і трохи пригод,і музики.Ну і як без вишуканої французької кухні?Післясмак залишається!
Прочитавши роман Ірини Власенко "Чужі скарби", дуже жалкую, що ще ніяк не випадає побувати на зустрічі з автором . Прочитали книгу на одному диханні .Роман залишив по собі сум'яття почуттів... Цитата, що заполонила та причаровує: "....чужий скарб приніс мені багато горя й втрат....але,знаєш,...він подарував мені набагато більше,ніж забрав.Іноді люди шукають скарби,а знаходять себе...".Тому читаймо щось мудре,яке спонукає задуматись над глибиною свого життя!.