м. Харків, 61037, вул. М. Гомоненка, 10
Vivat книжковий
інтернет-магазин
0
Кошик
0 грн.
0
Кошик
0 грн.

Суспільні цінності і «сродна праця» по-японськи: пронизлива історія про інакших

04.06.2020

Жила-була собі дівчина Фурукуро. Як минуло їй вісімнадцять, влаштувалася вона працювати у цілодобову крамничку «Смайл-март» на станції «Хіїромачі». А як минуло їй тридцять вісім, то все ще в ній працювала. Незаміжня, без сексуального досвіду і без просування кар’єрними сходами, звичайна сіра продавчиня з крамнички на розі. Що, за мірилом суспільних японських цінностей, ставило на Фурукуро як на повноцінній одиниці суспільства, великий жирний хрест. Перетворювало її на зайвий, чужорідний елемент. А всі чужорідні елементи мають бути вилучені. І Фурукуро мусила у тому всьому якось жити.

Книжка Саяки Мурати «Дівчина з крамнички» — це історія про те, як Фурукуро, аби вижити, тривалий час намагалася справити враження «своєї» — старанно імітуючи одяг, поведінку і навіть інтонації своїх колег. Але була вона настільки іншою, що імітація її не врятувала. Фурукуро необережно втрапляє на жорна суспільних норм, але диво таки стається — останньої миті їй вдається порятуватися.

6072f286f3a27a6bab6e6e2ac576bc4e.jpg



В основі оповідання Саяки Мурати (бо назвати повістю чи романом «Дівчину з крамнички» дуже складно) лежать традиційні японські уявлення про суспільство як про штучно унормоване середовище; переконання, що люди зобов’язані служити суспільству через працю або родину; віра, що винятки — зло, їх треба позбавлятися. Фурукуро усі ці суспільні приписи своїм життям і вчинками не спростовує і не чинить їм опір. Вона просто фізично не може бути їм суголосна, і від того потерпає і страждає.
Утім, вона — не єдина, кому доводиться несолодко в цьому світі догм, приписів, уявлень і правил, як треба жити, щоб бути, як усі. Ще є Сіраґа — довготелесий, ні до чого, окрім як міркувань про несправедливість цього життя чоловік, який настільки чужий цьому суспільству, що його навіть з крамнички «Смайл-март» звільнили (а робота в ній — трохи не найнижчий ступінь японської кар’єрної ієрархії).

За суспільними мірками, Сіраґа — цілковитий нікчема. Але це залежить, з якого боку на нього подивитися. Одного дня Фурукуро спадає на думку подивитися на нього як на особину чоловічої статі! Їй усі дорікають, що вона не має чоловіка. Тож, якщо вона його заведе, можливо, її дістанеться в суспільній ієрархії трохи вища сходинка?! О, ні, це зовсім не означає, що Сіраґа і Фурукуро закохаються, поберуться чи хоча б спатимуть разом. У тому то й сіль трагедії: вони імітуватимуть стосунки між чоловіком і жінкою, щоб суспільство нарешті перестало їм надокучати їхньою безшлюбністю.

фото дівчинка з крамнички.jpg

Фото Аліник Акуленко


Варто сказати, що хорошого з того нічого не вийде. Але у «Дівчині з крамнички» важливе не те, що стається з героями зовні, а те, як вони трансформуються зсередини. Власне, тема трансформації, змін для оповідання — ключова. Бо зміни відбуваються постійно, але ми чіпляємося за певні сталі орієнтири, щоб ці зміни не помічати. Одна з постійних клієнток «Смайл-марта» з захопленням каже, що за двадцять років у крамниці нічого не змінилося, і саме за цю сталість вона й цінує це місце. Але Фурукуро знає напевно, що за двадцять років у крамничці змінилося геть все: від персоналу, який працював у дні її відкриття, до асортименту товарів — нині на полицях не знайдеш нічого з того, що продавалося два десятки років тому. Але людям властиво плекати ілюзію незмінності.

А ще людям властиво знецінювати працю інших. Роль інших. Їхній талант до справи, яка видається буденною. Фурукуро страждає й ятрить свою душу аж допоки чітко не усвідомлює, що крамничка для неї — значно більше, ніж місце роботи. І не тому, що вона пропрацювала у ній значну частину свого життя, а через те, що вона насправді живе з крамничкою в унісон. Саяка Мурата називає Фурукуро «тваринкою з крамнички», тобто істотою, відданою своєму господареві. Але насправді у крамниці Фурукуро знайшла свою «сродну працю». Проблема лише в тому, що хоч суспільство й каже, що «поганих професій не буває», але до деяких професій все ж ставиться зневажливо. І це вічна колізія між цінностями задекларованими і тим, що відбувається насправді.

«Дівчина з крамнички» — дуже непроста історія. Місцями аж занадто болюча. Пронизана самотністю, зневірою, відчаєм. Але при тому написана легко, просто, без надмірного драматизму й заламування рук від горя.

Окрім тонкої психологічної канви, на якій тримається оповідь, книжка приваблива ще й своєрідним закуліссям маленької звичайної крамнички. Ви сто разів бували в таких крамничках (просто в японських продаються рисові кульки, а в нас вафлі чи «мівіна»), але «Дівчина з крамнички» змусить вас поглянути на звичний світ магазину на розі інакше. Уже заради одного цього книжка варта, щоб її прочитати.

Рекомендовано для неспішного домашнього читання. Читається легко, швидко. Залишає сумний після смак. Але це світлий і ніжний сум.

Аліна Акуленко спеціально для vivat-book

Саяка Мурата. Дівчина з крамнички. — Харків: Vivat, 2020 (переклад Дарини Павлової)
Підписатися на розсилку

 

50 грн
отримати знижку *
* Знижка діє при замовленні на суму понад 400 грн