м. Харків, 61037, вул. М. Гомоненка, 10
Vivat книжковий
інтернет-магазин
0
Кошик
0 грн.
0
Кошик
0 грн.

Руда і хитра: «Щастя - це лисичка» Евеліни Дацюте і «Коли я була лисицею» Тані Поставної

30.06.2020
«Я лисичка, я сестричка» – пам’ятаєте цю дитячу пісню? У дитячому садку на одному зі свят я грала роль казкової лисички, і вона мені запам’яталася на все життя. У казках, зокрема й в українських народних, лисичка є хитрим і досить загадковим персонажем. Так одразу і не скажеш: позитивний чи негативний це персонаж. Хоча більшість завуальовує у її образі хитрість і підступність.

У китайській міфології є навіть міфологічна істота - «лисиця з 9 хвостами», яка має гострий розум, хитра, підступна, спритна і невловима. А у фольклорі Японії лисиця є мудрою твариною-довгожителем, яка володіє магією, і коли їй виповнюється 50 чи 100 років, вона може перетворюватися на людину. Лисиця фігурує також у байках Езопа і Леоніда Глібова, які діти вивчають на уроках літератури у школі. Мені стало цікаво, як сучасні письменники розкривають образ лисиці, зокрема у книжках «Щастя – це лисичка» Евеліни Дацюте і «Коли я була лисицею» Тані Поставної.

«Щастя – це лисичка» - це книжка литовської письменниці Евеліни Дацюте. Власне з назви самої книжки ви зрозумієте, що йдеться в ній про щастя, і що щастя – це лисичка. Бо це історія дружби хлопчика Павла і лисички, яка любить гойдатися на гойдалці і постійно випрошувати булочку. Лисичка тут досить мудра і хитра: «Щедрість – це чистий океан… Ти хочеш бути частиною океану?» (саме такою фразою вона випрошує булочку). А ще вона любить розповідати різні історії – часом зрозумілі, часом не дуже: то все залежить від настрою чи від того, як подивитися на ту чи іншу ситуацію. А взагалі вона вважає: щоб все зрозуміти, треба просто гарненько погойдатися. Думаю, це просто ідеальний варіант. А ще лисиця точно знає, що, якщо захоче опинитися десь в іншому місці, неодмінно так і зробить.

FOX_COVER_2.jpg

Думаю, багатьом у цій книжці припаде до смаку твердження про те, що щастя полягає у зовсім простих речах – оранжевому апельсині, маминих горщиках, гарбузовому варенні тощо, і для цього не потрібно мати потужніший вертоліт, більшу квартиру і жити у великому місті. Просто треба мати лисичку за друга. «Дружити з лисицею – те саме, що гойдатися на гойдалці. Є підйоми, і є спади, одного дня дуже добре, іншого – не обов’язково так уже й добре» - якось каже про неї Павло батькам. Але саме в її існуванні хлопчик вбачає щастя.

Книжку проілюструвала художниця Аушра Кюдулайте з переважанням теплого оранжевого кольору, і тому від неї віє особливим теплом і світлом. Її можна не лише читати, а й довго розглядати – там є написи, які зрозуміє саме український читач, особливо про київські каштани, різні закреслення, виправлення і фрази на малюнках, дітям буде цікаво рахувати хмарки, машини, дерева, горщики, пташок, собак тощо. І ця книжка неодмінно стане приводом для розмови про дружбу і щастя у родині.

інст.jpg

Ця книжка здобула чимало нагород: стала найкращою книжкою 2017 року у Литві, отримала відзнаку виставки ілюстрацій Болонського книжкового ярмарку, увійшла до Міжнародного каталогу книжкових рекомендацій “White Ravens” тощо.

 

Книжку «Коли я була лисицею» написала українська письменниця Таня Поставна, а проілюструвала художниця Марія Фоя. У цій книжці лисиця і не зовсім лисиця, як виявляється, бо вона – дівчинка. Дівчинка, яку називають Лисичкою, бо дідусь і бабуся знайшли її колись біля лисячої нори. Та й сама дівчинка трохи схожа на лисицю – така ж руда і має хвіст, який зникає вранці, але вона встигає його помітити. Після того, як дідусь повідомив їй таємницю про її лисяче походження, дівчинка багато чого розуміє про себе: чому вона чує запах бабусиної юшки знадвору і чому перед сном згортає ковдру так, щоб утворилася нора. І їй подобається бути лисицею. Іноді навіть дуже впертою і принциповою.

18447bc34c6ccb99fd59477ddbb4b1e3.jpg

У цій книжці насамперед захоплює те, що Лисичка по-особливому сприймає світ, багато чого не розуміє із дорослих справ і проблем, а також намагається налагодити стосунки з дітьми її віку, але її подружка їй не вірить, вважає брехухою і називає сиротою. Тож найкращим другом у Лисички є пес Меркурій. А ще дівчинка вірить в дива, з радістю дивиться на цей світ і відкриває в ньому постійно щось нове,  має персонального лисячого янгола-охоронця  і мріє про червону шапку з вухами.

78965945_585084832310007_4838997093848711168_n.jpg

Книжка Тані Поставної «Коли я була лисицею» теж стала поміченою у спільноті української дитячої літератури – отримала відзнаку «Дебют року у прозі» від Простору української дитячої книги «БараБука» і стала фіналісткою престижної літературної премії «Дитяча книга року BBC»-2019.

 

Обидві книжки – і «Щастя – це лисичка» Евеліни Дацюте, і «Коли я була лисицею» Тані Поставної – тематично перегукуються з «Маленьким принцом» французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері. У книжці «Коли я була лисицею» головна героїня Лисичка навіть дивиться мультик за цією книжкою і її персональний ангел-охоронець чимось теж нагадує Маленького принца. А у «Щастя – це лисичка» відображені особливості дружби між хлопчиком Павлом і лисицею, а також їхній план зустрічатися у тому ж самому місці і приблизно в той самий час. Особлива мова оповіді, образи лисиць, дружні стосунки  - усі ці твори пронизані незвичайною мудрістю, яку по-своєму сприймуть  діти, а дорослі відчитають там зовсім інші підтексти. Справді, найголовнішого очима не побачиш, його треба відчути саме серцем, як казав Лис Маленькому принцу.

Оксамитка Блажевська спеціально для vivat-book.com.ua

Підписатися на розсилку

 

50 грн
отримати знижку *
* Знижка діє при замовленні на суму понад 400 грн