Психічні розлади та захворювання в літературі
Література, в якій мова про соціальні відхилення, корисна для двох типів людей. Для тих, у кого все добре – проживаючи нову книжку вони можуть влізти у шкіру психічно хворих, нестабільних людей, отримати новий незвичний досвід, та для тих, хто має проблеми – вони отримують змогу подивитись на себе очима оточуючих, та, головне, зрозуміти, що вони не самотні у своїй біді. Таке читання може бути шокуючим, іноді – болісним, та воно майже завжди корисне, адже підвищує людську емпатію та сприяє позитивним змінам у суспільстві. З точки зору впливу на кожну окремо взяту людину, книжки про психічні розлади та їх носіїв часом пробуджують у серці несподівані емоції, спонукають до етичних роздумів та дарують серйозний моральний досвід. Ось кілька прикладів.
Деніел Кіз «Таємнича історія Біллі Міллігана»
«Таємнича історія» – не єдина книжка Кіза, присвячена особливим людям. «Квіти для Елджернона» - ще одна щемка історія автора, що розповідає про інтелектуально неповноцінного хлопця та його страждання, спричинені жорстокістю оточуючих. Проте «Таємнича Історія Біллі Міллігана» варта особливої уваги, бо написана за мотивами реальної історії. Біллі Мілліган – реальний персонаж, в одному тілі якого «жили» 24 особистості. Його історія пролунала на весь світ через те, що чоловік став першим, кого за звинуваченнями у грабунках і згвалтуваннях виправдав суд на підставі діагнозу «дисоціативний розлад ідентичності». Кізу вдалося буквально вдертися в свідомість людини, яка все життя «розпадалась» на 24 шматочки, проаналізувати причини того, чому це із нею сталося, та, головне, пояснити іншим, що ж воно таке – множинна особистість.
Кен Кізі «Над зозулиним гніздом»
Основою цього моторошного у своїй реалістичності твору став авторський досвід роботи у психіатричній лікарні, де проводили «ЛСД-сесії» та робили досліди із використанням сильнодіючих наркотичних речовин. Книга про те, наскільки крихкою є свідомість психічно хворих людей, наскільки важливо її оберігати. А ще про те, що оберігати її, нажаль, ніхто не хоче, адже «ненормальні» вже за лаштунками соціального життя.
Рю Муракамі «Місо-суп»
Ні, це не той Муракамі, якого соромно не читати. Це Муракамі, про книжки якого не заведено говорити вголос. Бо вони про злочини, насилля і реальне, але приховане життя сучасної Японії. В романі «Місо-суп» є лише два головних героя, події розгортаються протягом трьох днів, проте в ньому є все для того, щоб завести читача у моторошний психологічний лабіринт. Книжка спонукає до роздумів про те, в якому світі ми живемо, а точніше про те, в яких світах. Адже роман змальовує зовсім іншу, відмінну від нашої буденної, цивілізацію.
Франк Тільє «Сновидіння»
Тільє – французький майстер заплутаних головоломок. Його роман «Сновидіння» - це наче посібник для психіатра-початківця. Головна героїня із дитинства страждає на нарколепсію, що загострилась після страшної аварії. З того часу фізичний біль став тим ланцюжком, що єднає її із реальністю. Майстерність використання слів, закручений сюжет, - все це дозволяє читачу з головою поринути у світ божевілля і відчути, як воно, жити в темряві…