Емі Кадді "Присутність". Читати уривок.

Мрієте навчитися впевнено долати перешкоди, вірити у власні сили, не зважати на чужу думку, радіти життю й контролювати своє тіло? Вважаєте, що позбутися тривоги й безглуздих передчуттів у стресових ситуаціях неможливо?

Емі Кадді, відома фахівчиня із соціальної психології, авторка цікавих розробок із психології життєвого успіху й розвитку особистості, ділиться з читачами дієвими механізмами: як здобути владу над собою, досягти життєвих вершин, позбутися сумнівів у собі й навчитися «бути присутнім».

Пропонуємо ознайомитись з уривком тексту та дізнатись, як спрямувати свої сили на досягнення успіху.

 Присутність — це найближчі п’ять хвилин

Бути присутнім —означає не боятися сторонньої думки, долати перешкоди, скидати маски, щоб налагодити справжній, глибокий зв’язок із людьми або сповна відчути переживання.

Пем, штат Вашингтон, США

Бути присутнім —означає любити тих, хто вас оточує, і робити те, що робите для них, із задоволенням.

Анонім, Хорватія

Бути присутнім — означає бути собою та впевненим у собі, хай би що сталося.

Абдельгані, Марокко

Це лише три відповіді з величезної кількості тих, які я дістала. Своє запитання: «Як ви вважаєте, що таке присутність?» — я розмістила в інтернеті й отримала відповіді з усіх куточків світу. Мене вразило, якими багатогранними та водночас схожими вони були.

Цілком імовірно,що поняття присутності ще й досі видається вам туманним. Безумовно, у це слово кожен укладає свій сенс. Які аспекти воно визначає — фізичні, психологічні,духовні? Чи описує воно саму особу та її стосунки з іншими? Чи є воно постійною характеристикою або скороминучим переживанням?

Ідея постійної,трансцендентної форми присутності закладена у філософії та духовних практиках.Блогер Марія Попова пише: «Поняття присутності сягає коренями від відомого нам зі східних практик поняття самоусвідомлення — уміння йти по життю, споглядаючи його з кришталевою чистотою, та бути цілковито присутнім у теперішньому моменті». Поняття самоусвідомлення стало відомим на Заході ще в середині ХХ століття завдяки, британському філософу Аланові Воттсу. За словами Попової, він вважає причиною людських невдач і постійної тривоги звичку людей жити в майбутньому, яке поки є лише абстракцією. Згідно з твердженням Воттса, «здебільшого ми відмовляємося бути присутніми: полишаємо своє тіло та поринає мов думки, неначе занурюючись у киплячий котел розрахунків, оцінок, прогнозів, занепокоєння,виносимо вироки собі й іншим та невпинно вдаємося до мета хвилювань, тобто хвилювань стосовно хвилювань».

Домогтися постійного філософського самоусвідомлення сьогодення — вельми гідна мета, однак це не присутність, яку я досліджую й про яку пишу, і на те є кілька причин, глибоко захованих у нашій повсякденній реальності. Щоб віднайти постійне «кришталево прозоре усвідомлення», людина потребує коштів на прожиття та можливості вирішувати, як саме витрачати власний час, сили й урешті-решт життя. Як це було б чудово, коли в усіх нас була б така можливість, але в більшості її немає: не лише тому, що нам треба годувати сім’ю, піклуватися про рідних, виконувати роботу та оплачувати комунальні послуги, але й тому, що людський мозок не здатний ігнорувати всі думки, що відволікають нас, на всі сто відсотків. Ви лишень спробуйте прочитати одну сторінку книжки або п’ять хвилин порозмовляти з кимось, і ви неодмінно (хоча й ненадовго) відволічетеся та візьметеся думати про щось інше. А це означає, що слід шукати інші шляхи для цілковитої присутності й сили, яку вона дає.

Присутність, як я її визначаю на сторінках цієї книжки, — це стан, у якому ми налаштовані на власні істинні думки, почуття, цінності й способи та можемо вільно їх виявляти. Ось і все. Це не тривале трансцендентне почуття. Воно є, і його нема. Ми відчуваємо його лише в певні моменти.

Ми присутні, коли відчуваємо власну силу, яка допомагає нам правильно налаштуватися на наше справжнє «я». Цей психологічний стан дає змогу нам бути присутніми навіть у найнапруженіших ситуаціях, а зазвичай у таких ситуаціях ми почуваємося безпорадними і нас пригнічують сторонні думки. Коли ми присутні, наша мова, вираз обличчя, поза та рухи — усе спрямоване в одну точку. Все це синхронізовано та сфокусовано. І це внутрішнє поєднання, ця гармонія відчутна та резонує, адже вона реальна. Ми стаємо переконливими. Ми вже не змагаємося самі з собою: ми є тими, ким ми є. Прагнути бути присутніми — не означає намагатися розвинути харизму, стати екстравертом або ретельно маніпулювати враженням, яке ми справляємо на когось. Це означає шукати чесні та тривалі стосунки всередині самих себе, із самим собою.

Присутності, яку я маю на увазі, можна досягнути поступово. Щоб її здобути, не знадобиться тривале паломництво, раптове духовне осяяння або цілковите переналаштування власної душі.В усьому переліченому вище немає нічого поганого, просто кожне із цих завдань лякає своєю масштабністю. Для багатьох із нас вони занадто невловимі,абстрактні та належать до категорії ідеалів.

Замість цього я пропоную зосередитися на намаганні досягнути стану психологічної присутності на досить тривалий час задля того, щоб упоратися з найскладнішими, доленосними ситуаціями, які вимагають мужності (наприклад, співбесіда під час влаштування на роботу, важка розмова з близькою людиною, презентація ідеї, прохання про допомогу, виступи на публіці тощо).

Присутність проявляється в повсякденному житті. Я навіть сказала б, що в ній немає нічого надзвичайного. На це здатні всі; просто більшість не знає, як викликати в себе цей стан, коли він полишає людину в найкритичніші моменти життя.

Існує багато досліджень психологічних і фізіологічних механізмів такого скороминущого стану.У мене для вас приємна новина: ми навчилися залучати ці механізми. Присутності можна досягнути, дещо підкрутивши такі «гвинтики», як пози тіла для душевного настрою. У цей стан можна зануритися за власним бажанням. У певному сенсі для цього слід дозволити тілу повести за собою розум, але про це згодом.

Чи допоможе така присутність досягти життєвого успіху в традиційному сенсі? Цілком імовірно.Проте важливішим є те, що вона допомагає ставитися до стресових ситуацій без звичної тривоги, страху та безглуздих передчуттів, а потім виходити із цих ситуацій без співчуття, сумнівів у собі та відчуття провалу. Натомість ви підете,усвідомлюючи, що зробили все, що від вас залежить. Що надали співрозмовникові повне та точне уявлення про себе та свої можливості. Що продемонстрували йому своє справжнє «я». Що продемонстрували собі своє справжнє «я».

Життя постійно ставитиме перед нами нові перешкоди, нові некомфортні ситуації, нав’язуватиме нові ролі — іншими словами, відбуватиметься все, що може вивести з рівноваги,викликати занепокоєння, змусити сумніватися в собі й своїй здатності спілкуватися з людьми. Щоб бути присутнім, треба приймати ці виклики як належне. Присутність не працює за принципом «усе або нічого» — інколи ми «випадаємо» із цього стану й нам доводиться починати все спочатку. Це цілком нормально.

Отже, нумо з’ясовувати все про ідею присутності. Подивімося, наскільки вона співзвучна зданими наукових досліджень, та застосуймо її не загалом у нашому житті, а для конкретного моменту, що настане буквально через п’ять хвилин: коли ми прийдемо на співбесіду щодо працевлаштування або вступу на навчання, підійдемо до м’яча,щоб пробити пенальті, розпочнемо дискусії про це складне питання з колегою або другом,представимо начальникові або інвесторові нову захопливу, але дещо ризиковану ідею. Майбутнє розпочинається просто зараз. Саме тепер нам пощастить найбільше,якщо навчимося бути присутніми.