м. Харків, 61037, вул. М. Гомоненко, 10
Vivat книжковий
інтернет-магазин
0
Кошик
0 грн.
0
Кошик
0 грн.

Дін Бернетт «Наш дивакуватий мозок» | Читати уривок

15.03.2019

У цій книжці йдеться про велике різноманіття відвертих дурниць, на які здатен наш мозок, та їхній вплив на наше існування. У ній також розглянуті деякі види діяльності мозку, з огляду на які він узагалі може здаватися нам відсталим і незграбним. Я щиро сподіваюсь, що після прочитання цієї книжки ви краще зрозумієте, чому люди навколо (або ви самі) досить часто роблять і кажуть такі дивні речі, а також будете скептично підводити брови, натрапляючи на псевдонаукові нісенітниці, що дедалі множаться. Якщо ця книжка й може претендувати на щось справді високе, як-от аналіз глобальних проблем, то це саме так і є

Дін Бернетт

Чому ми вступаємо в полеміку з людьми, які знають менше за нас? Чому можемо, зустрівшись зі знайомою людиною, не згадати її імені? Чи правда, що стрес може суттєво підвищити нашу продуктивність? 

Дивні реакції та нелогічність поведінки, вибіркова пам’ять, фальшиві спогади — причини цього треба шукати в нашому мозку. Відомий невролог досліджує людський мозок і робить цікаві висновки про його вплив на нашу поведінку: якими є причини наших страхів та який зв’язок існує між забобонами й теоріями змов, у чому причини комплексів та фобій, чому людям подобається бути нажаханими й коли мозок дає збій. Цікаво написана ґрунтовна книжка — для всіх, хто замислювався, чому мозок іноді, здається, саботує їхнє життя.

Пропонуємо прочитати уривок з роману та разом з Діном Бернеттом, неврологом, доктором наук, дізнатися більше про роботу мозку!



МАЮ IQ 270 АБО БІЛЬШЕ 
Чому вимірювати інтелект складніше, ніж вам може здаватися



Чи ви розумні?
Адресуючи це запитання самому собі, ви навряд чи дасте заперечну відповідь. Сама по собі постановка такого запитання означає, що ви здатні до багатьох пізнавальних процесів, що автоматично відносить вас до представників «найбільш розумного виду на Землі». Ви маєте змогу розуміти та усвідомлювати таку концепцію, як інтелект, що не має ані фізичного втілення, ані навіть єдиного конкретного визначення. Ви сприймаєте себе як окрему особистість, що має свій обмежений період існування у світі. Ви також можете аналізувати свої характерні особливості та здібності, порівнюючи їх із певним ефемерним ідеалом, або зробити висновок, що вони є достатньо скромними порівняно з інтелектуальними здібностями інших. Жодна інша форма існування на землі не здатна демонструвати такий рівень розумового розвитку.
Отже, люди в певному сенсі є найбільш розумними істотами на нашій планеті. Однак що ж це може значити? Інтелект як іронія чи, наприклад, «зимовий час» є таким абстрактним поняттям, про яке більшість людей хоч і має певне уявлення, але навряд чи зможуть дати йому розумне пояснення. До речі, пошук єдиного універсального визначення поняття «інтелект», очевидно, є проблемою також і для науковців.
Зараз ми маємо велику кількість визначень інтелекту, які різні науковці пропонували протягом декількох десятиліть його активних досліджень. Французькі науковці Біне та Сімон (винахідники одного з перших IQ-тестів) визначали інтелект як «здатність робити судження, розу-міти та розумітися, адже в цьому й полягають найголовніші функції інтелекту». Девід Векслер, американський психолог, який розробив численні теорії та методики оцінювання інтелекту, які використовують і сьогодні (думаю, ви чули про такий тест, як «шкала вимірювання дорослого інтелекту Векслера»), називав інтелект «загальною спроможністю діяти цілеспрямовано та ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем». Філіп Е. Вернон, ще один провідний фахівець у галузі, розшифровує поняття «інтелект» як «сукупність здібностей всього людства бачити й розуміти зв’язки між речами».
Але не варто думати, що це все безглузді наукові спекуляції. Існує багато аспектів, що характеризують інтелект, з якими погоджується більшість науковців. Наприклад, це здатність мозку робити… дещо. Точніше, здатність мозку обробляти інформацію, використовуючи її у своїх цілях. Візьміть такі поняття, як «міркування», «абстрактне мислення», «висновок», «зразок» тощо. Усі вони пов’язані з діяльністю вищої форми інтелекту. І в цьому, звісно, є певний логічний сенс. Усе це зазвичай передбачає обробляння та маніпулювання інформацією на суцільно нематеріальній основі. Простіше кажучи, люди достатньо розумні, щоб мати можливість осмислювати речі, уникаючи безпосередньої взаємодії з ними.
Наприклад, якщо пересічна людина підійде до воріт, які зачинені великими металевими замкáми, вона досить швидко усвідомить, що варто шукати інший вхід. Здавалося б, дуже банально, але це і є найяскравішою ознакою наявності інтелекту. Людина спостерігає ситуацію, оцінює її та відповідним чином реагує на неї. Нам не потрібно спочатку пробувати зламати замок, щоб дійти висновку, що ворота замкнені. Логіка, раціональне мислення, розуміння, планування — усі ці форми інтелектуальної діяльності беруть участь в обґрунтуванні наших дій. Тобто, загалом, у цьому й полягає наш інтелект. Однак це не може кинути світла на проблему виявлення та вимірювання рівня інтелекту. Обробляння інформації за допомогою складних систем всередині мозку — це, звісно, дуже добре, але ж ми не маємо можливості спостерігати цей процес на власні очі. Навіть найсучасніші сканери мозку лише відображують розташування плям різного кольору в певний момент часу, що, погодьтесь, саме по собі не є надто інформативним. Отже, вимірювання рівня інтелекту можна здійснювати лише опосередковано, шляхом спостереження за поведінкою людини та аналізуючи результати спеціально розроблених тестувань.
Дочитавши до цього місця, ви, мабуть, вирішите, що я випустив з уваги щось важливе, оскільки вам абсолютно точно відомий хоча б один метод вимірювання інтелекту — це IQ-тести. Думаю, що кожна людина у світі знає про існування поняття IQ, яке буквально розшифровують як «коефіцієнт інтелекту». Отже, це метод оцінювання нашого розумового рівня. Вашу масу визначають шляхом зважування, ваш зріст вимірюють за допомогою вертикальної лінійки, ступінь вашого сп’яніння засвідчить спеціальний прилад, який є на озброєнні у дорожньої поліції. А ваш інтелект з’ясують через тестування IQ. Усе дуже просто, еге ж?
Але все далеко не так просто, як може здаватися. IQ-тестування бере до уваги лише один, досить розмитий параметр інтелекту, однак більшість людей вважає, що цей метод є комплексним та об’єктивним. Існує один дуже важливий факт, який завжди потрібно пам’ятати, — середній показник IQ населення нашої планети становить 100 балів. Без винятків. Якщо хтось каже вам, що «середній рівень IQ мешканців країни Х становить 85 балів», то це поза вибором буде помилковим твердженням. Це приблизно те саме, що сказати: «Довжина метра в країні Х становить лише 85 сантиметрів». Це неможливо з точки зору логіки, і те саме стосується коефіцієнта IQ.
Належним чином організовані IQ-тести дозволяють виявити, у якій точці доволі широкого діапазону загальноприйнятої шкали інтелектуальних рівнів ви перебуваєте в певний період свого життя. Стандарти проведення таких тестів передбачають, що середній рівень IQ людства стано-вить 100 балів. Коефіцієнт IQ між 90 та 110 балами класифікують як «середній», між 110 та 119 — «вище від середнього», від 120 до 129 — «високий», а понад 130 балів — як «дуже високий». І у зворотному напрямку: рівень IQ від 80 до 89 балів — «нижче середнього», від 70 до 79 — «по-граничний», а все, що нижче 69 балів, вважають «надзвичайно низьким рівнем інтелекту».
Згідно з такою системою оцінювання, понад 80 % населення планети перебуває в так званій «середній зоні», тобто їхній індекс IQ коливається від 80 до 110 балів. Що далі ми будемо рухатися вгору чи вниз по цій шкалі, то менша кількість людей матимуть відповідні рівні IQ. Менше п’яти відсотків населення нашої планети мають дуже високий або надзвичайно низький рівень інтелектуального розвитку. Типовий IQ-тест не вимірює безпосередньо ваш інтелект як такий, але може показати, наскільки високий чи низький інтелектуальний рівень розумової обізнаності ви маєте у порівнянні з іншими людьми.
Це, однак, може спричинити появу великої кількості суб’єктивних тлумачень. Припустімо, що якийсь загадковий смертельний вірус знищив усіх людей у світі, які мають показник IQ понад 100 балів. У тих людей, що залишаться серед живих, як і раніше, середній рівень IQ буде дорівню-вати 100. Ті, хто до цієї жахливої епідемії мав IQ понад 90 балів, раптово ввійдуть до інтелектуальної еліти та будуть розцінюватися як «кращі з найкращих», добірне товариство. Схожий принцип використовують під час визначення вартості валюти. У Великобританії курс фунта відображає реальний стан економіки, але одночасно фунт завжди коштуватиме 100 пенсів. Кожна валюта має гнучку та фіксовану вартість. Середньостатистичний рівень IQ завжди становить 100 балів, але те, що такий показник справді означає з точки зору рівня інтелекту, може суттєво варіюватися.
Така нормалізація тестувань та орієнтація на середні показники населення передбачає, що визначення рівня IQ є досить суб’єктивним. Як нам відомо, такі видатні люди, як Альберт Ейнштейн та Стівен Гокінг, мали коефіцієнт IQ близько 160 балів, який, звісно, є надзвичайно високим, але не настільки приголомшливим, якщо врахувати, що середній показник людства становить 100 балів. Тому якщо ви зустрінете когось, хто скаже вам, що має показник IQ 270 балів, то дуже ймовірно, ця людина припустилася певних помилок під час проходження тесту. Або вона взагалі проходила зовсім інший тест, який не є науково об’єктивним. Чи, можливо, вона неправильно зрозуміла свої результати, що піддає сумніву її претензії на геніальність.
Це, однак, не означає, що такі коефіцієнти IQ не існують в природі. Згідно із записами книги рекордів Гіннесса, найбільш інтелектуально розвинені люди мали показник IQ понад 250 балів, однак категорія «Найвищий IQ» була скасована 1990 року через неоднозначність та спірність методики тестування для такого високого рівня інтелекту
ального розвитку.
IQ-тести, що використовують науковці та дослідники, розробляють спеціальним чином, передбачаючи застосування в роботі підручних інструментів, як-от мікроскопи чи масспектрометри. Вони також доволі дорого коштують і з цієї причини не розповсюджуються в інтернеті безкоштовно. Метою таких тестувань є оцінювання усередненого рівня інтелекту якомога більшої кількості людей. Як наслідок, що більше ми віддаляємося від середніх значень, то менш об’єктивними стають результати. Учитель може продемонструвати дію деяких фізичних законів у шкільному класі за допомогою предметів повсякденного користування (наприклад, використовуючи гирі різного розміру, можна продемонструвати постійну силу тяжіння або за допомогою пружини можна показати еластичність), але, якщо ви маєте справу з вищою фізикою, вам знадобляться прискорювачі частинок, ядерні реактори та надзвичайно складні математичні обчислювання.
Отже, під час тестування людей із надзвичайно високим рівнем інтелекту набагато складніше визначити його точний коефіцієнт. Такі спеціалізовані наукові IQ-тести, що можуть виявляти певні аспекти, як-от кмітливість та проникливість, містять завдання на логіку, швидкість засвоєння інформації, обсяг словникового запасу тощо. Результати таких тестів є досить цікавими й вартими аналізу, але вони навряд чи допоможуть виявити справжнього генія та встановити межі можливостей його інтелекту. Це те саме, як зважувати слона на господарських вагах. Вони можуть бути корисними для стандартного вагового діапазону, але на такому рівні вони не дадуть жодних інформативних даних і лише перетворяться на груду зламаного пластику та заліза.
Ще одним проблемним аспектом є те, що такі тести спрямовані на визначення рівня інтелекту, а ми знаємо, що таке інтелект, завдяки, власне, цим IQ-тестуванням. Тепер, думаю, вам зрозуміло, чому деякі прискіпливі науковці не задоволені таким станом справ. Насправді подібні тести не раз переглядають та регулярно оцінюють на предмет надійності, але в деяких дослідників все ще є відчуття, що ця методика не враховує щось дуже важливе.
Дехто вважає, що результати тестів на інтелектуальну діяльність насправді більше свідчать про рівень соціального виховання, здоров’я, схильності до тестувань, рівень загальної освіти тощо. Іншими словами, вони оцінюють багато чого, але не інтелект як такий. Отже, такі тести є корисними, але не виконують своєї безпосередньої місії.
Однак не будемо ганьбити розробників тестів IQ. Науковці беруть до уваги всі критичні зауваження і взагалі є досить винахідливими людьми. Сьогодні тести рівня інтелекту стали більш різноплановими і мають широкий спектр оцінювальних параметрів (проникливість, математичні здібності тощо), не пропонуючи однієї загальної оцінки. Це дає нам більш об’єктивну картину щодо інтелектуальних здібностей особистості. Дослідження показали, що результати інтелектуального тестування окремої людини залишаються достатньо стабільними протягом її життя, незважаючи на здобутий досвід та знання. Отже, вони здатні певною мірою виявити якісь властиві їй інтелектуальні якості, а не просто стан її психічного здоров’я в певний момент часу.
Отож, тепер ви все знаєте. Або, скажімо так, думаєте, що знаєте. До речі, однією із загальноприйнятих ознак інтелекту є усвідомлення і прийняття того, що ви чогось не знаєте. Тож вітаю: ви — інтелектуал.